Джерело: NV.ua
Головні підсумки року і що зміниться у 2026
Україна сьогодні є найбільш замінованою країною світу, а площа потенційно небезпечних територій сягає близько 137 тисяч квадратних кілометрів. І навіть попри те, що триває повномасштабна війна і ми продовжуємо боротися за власні землі, країна водночас повинна повертати деокуповані території до життя через розмінування та відновлення.
2025 рік став важливим етапом для системи протимінної діяльності. Ми побачили і розвиток галузі та української техніки, і серйозні виклики, пов’язані зі скороченням фінансування та ескалацією бойових дій. А 2026 рік, схоже, принесе нові підходи і рішення, які визначатимуть темп робіт на найближчий період.
Голова правління АСУ Тимур Пістрюга коментує, якими були ключові зрушення цього року і що формуватиме гуманітарне розмінування у наступному.
Підсумки 2025 року
1. Розвиток галузі ПМД
У 2025 році протимінна діяльність продемонструвала системний розвиток. Після ухвалення десятирічної Національної стратегії минулого року, в цьому розпочалася її реальна імплементація. Галузь перейшла до роботи за операційним планом, який передбачає очищення 80% деокупованих територій до 2033 року. Паралельно зростав і ринок протимінної діяльності. Якщо 2024 рік був періодом перших тендерів, то у 2025 році їхній масштаб суттєво збільшився. Було оголошено понад сто тендерів, які стосувалися розмінування сільськогосподарських земель.
Разом з операційним розвитком рухалася і нормативно правова база, хоча повільніше, ніж цього потребує сектор. У протимінній діяльності всі процеси спираються на стандарти та процедури, тому затяжні погодження документів залишаються серйозним викликом й іноді призводять до того, що документ стає менш актуальним ще до моменту затвердження. Попри це, оновлення все ж відбуваються і відкривають можливості для більш гнучких рішень у полі.
Одним із таких рішень, що стало можливим завдяки новим стандартам, є повторне нетехнічне обстеження територій (НТО). У 2025 році цей підхід дозволив вивільнити значні площі, і до процесу активно долучалася Асоціація саперів України. Йдеться про випадки, коли первинне НТО визначило ділянку як небезпечну, але з часом ситуація змінилася, що дозволяє переглянути цей статус. Якщо ж за результатом повторного НТО територія є безпечною, її передають громаді без проведення повного розмінування. Коли така можливість є, це один із найшвидших способів повернути землі до використання та заощадити час, ресурси і фінанси.
2. Розвиток української техніки для розмінування
2025 рік став помітним кроком уперед для українських технологій гуманітарного розмінування. Україна вже має власне виробництво та різноманітний арсенал технічних рішень під різні типи задач. Для великих площ застосовують роботизовані комплекси ГАРТ 5100 та Germina. Для локальних робіт, наприклад, для підготовки ґрунту, використовують компактну машину Змій. Є і більш мобільні рішення, як металодетектори Trembita, які виробники вдосконалюють у співпраці з операторами.
Водночас, техніка сама по собі не гарантує ефективності. Потрібно точно визначати, яке обладнання підходить для конкретного типу місцевості та умов. Саме тому у 2026 році ключовим напрямом стане удосконалення технологічних процесів. Йдеться про методики роботи з роботизованими комплексами, планування операцій та оптимізацію послідовності дій. Без цього навіть найкращі технології не дають повної віддачі.
3. Зменшення фінансування і ескалація війни
Рік став випробуванням для галузі. Найпомітнішим викликом було скорочення фінансування, насамперед з боку Сполучених Штатів, які традиційно були ключовим донором гуманітарного розмінування. На початку року було тимчасово призупинено низку програм USAID та Держдепу, що спричинило паузи в роботі частини операторів. Деякі з них згодом повернулися до роботи, але не всі відновили попередні обсяги.
Ескалація бойових дій стала іншим критичним фактором. У 2025 році загострення на окремих ділянках фронту змусило операторів переносити або повністю зупиняти роботу з міркувань безпеки. Асоціація саперів України, наприклад, була вимушена залишити частину напрямків на Донеччині. Зростає і пряма небезпека для гуманітарних команд. Трагічний удар по Чернігівщині, який влучив у співробітників Данської ради у справах біженців, ще раз показав, що розмінування в Україні відбувається у високоризиковому середовищі. Усі ці фактори впливають на темп і стабільність робіт.
Підсумовуючи рік, можна сказати, що галузь одночасно дорослішала і проходила серйозні перевірки. Саме цей фундамент визначає стартові умови для 2026 року.
Тенденції і пріоритети 2026 року
1. Перехід до українського лідерства
У 2026 році можна очікувати подальшого посилення українського лідерства у гуманітарному розмінуванні на національному рівні. Якщо раніше переважна частина робіт виконувалася міжнародними організаціями, то тепер помітно зростає роль українських операторів. Це поступовий процес. Сектор ще розвивається, але тенденція до збільшення власної спроможності вже очевидна.
Паралельно формується і міжнародне визнання українського досвіду. Країни, які багато років стикаються з проблемою мінної небезпеки, починають переймати українські підходи та практики. Йдеться не лише про інновації чи техніку. Українські сапери працюють у середовищі, яке не має аналогів у світі, і накопичують унікальний досвід, що робить їх надзвичайно цінними фахівцями у глобальній спільноті.
2. Розмінування акваторій і лісів
Якщо у 2025 році головний акцент був на сільськогосподарських землях, то у 2026 році очікується активніший рух у напрямку розмінування акваторій, лісових масивів та інших територій, що мають критичне значення для держави.
Восени цього року, за підтримки Програмі розвитку ООН, в Україні сформували першу міжвідомчу групу інструкторів з підводного розмінування. Для країни це стратегічний напрям, адже безпека водних шляхів напряму впливає на роботу портів, логістику експорту зерна та захист критичної інфраструктури.
Складним, але важливим напрямом стане і розмінування лісів. У таких зонах техніка часто не може працювати, тому більшість операцій виконують вручну. Безпечні лісові території необхідні для відновлення нормального життя громад і повернення доступу до природних ресурсів, які сьогодні залишаються небезпечними.
3. Розвиток технологій та штучного інтелекту
У 2026 році роль технологій у гуманітарному розмінуванні помітно зростатиме. Дрони вже давно застосовують для нетехнічного обстеження територій, але завдяки штучному інтелекту вони переходять на новий рівень. Безпілотники можуть не лише знімати місцевість, а й одразу визначати потенційно небезпечні об’єкти. Це підвищує точність оцінки ризиків, пришвидшує підготовку звітів та оптимізує планування наступних етапів роботи.
Серед важливих цифрових новацій — система пріоритезації GRIT, створена на базі технологій Palantir. Вона об’єднує великі масиви даних і допомагає державі точніше визначати, які території потрібно очищати першочергово. Цифрові моделі земель показують, де невеликі забруднені ділянки блокують значно більші площі, що дає змогу ефективніше планувати роботу.
Паралельно розвиватиметься і механічне розмінування, і робота мінно-пошукових собак. Ці напрямки доповнюють технологічні рішення і залишаються незамінними там, де техніка або ШІ не можуть працювати самостійно.
Отже, попереду на Україну чекає ще багато роботи. Масштаб мінної небезпеки залишається безпрецедентним, а темп розмінування залежатиме від стабільної підтримки, розвитку національної спроможності та впровадження нових технологій. Однак 2025 рік показав, що протимінна система стала зрілішою і готовою до складніших завдань. У 2026 році важливо зберегти цей темп і продовжувати рух у напрямку, який робить країну безпечнішою і сильнішою.
Слідкуйте за актуальними подіями Асоціації на нашій сторінці Facebook
Свіжі новини Асоціації читайте у розділі Останні події